Директор холдингу «АгроВіста» Павло Фесюк: «В Україні продовольчої кризи точно не буде»

В Україні триває посівна. З якими проблемами зіткнулися аграрії, як працюється в умовах повномасштабної війни, чи загрожує Україні дефіцит харчів — у розмові CBN з директором групи компаній «АгроВіста» Павлом Фесюком.

– Як триває посівна в Україні? Є якісь відхилення від плану чи у порівнянні з минулим роком?

– В Україні завершили посів цукрового буряку. Станом на дев’яте травня завершили посів ярої пшениці — практично без відхилень до минулого року. Ячмінь — на тридцять відсотків менше, ніж торік. Найбільше скорочення до минулого року — п’ятдесят відсотків — горох, теж посівна завершилася. Картоплі посадили на двадцять відсотків менше, ніж торік.

Триває посівна: кукурудза (зараз — сорок вісім відсотків від минулого року), гречка (про відсотки ще рано говорити), соняшник (соняшник зараз — узагалі в розпалі), соя.

– Знаходите на полях «подарунки» від рашистів?

– На полях «АгроВісти» у Кіровоградській області — поки, слава Богу, ні. У господарствах, які знаходяться південніше, знаходять регулярно. Наприклад, у Гуляй-Полі самі розміновують і в таких умовах проводять посівну. В деяких районах працюють у перервах між боями, майже під обстрілами.

Активно повертається до роботи Чернігівщина. Сумська і Харківська області — повільніше. Запоріжжя — вони просто скажені, я не знаю, вони сіють під час боїв. Південні області взагалі звикли жити в складних умовах. Дуже багато залежить від того, чим для тебе є твій бізнес, твоє фермерство. Та в нас теж такі є, у Бобринці, наприклад. Їм нікуди діватися, у них нічого більше немає, тому працюватимуть до останнього.

На півночі — трохи інша ситуація. Аграрії трохи багатші, тому, відповідно, не так поспішають.

– До речі, про умови. Погодні…

– Погодні умови майже ідеальні. Затяжні прохолодні ночі, непоганий дощик цього тижня… Умови чудові по волозі, досить гарні по температурному режиму. Єдина складність — з бур’янами, бо зазвичай агротехнічні заходи направлені на те, щоб прибирати бур’яни вже тоді, коли вони починають сходити. Через холодну погоду в нинішньому році вони ще не сходили, тому деякі господарства, які поспішили, втратили на тому, що тепер бур’ян піднімається разом з культурою. Але це не критично. Решта факторів прямо вказують на майбутній добрий урожай.

 

– Як ситуація з паливом?

– Дуже складна, я би сказав: критична. Тиждень тому я давав коментар журналістам з цього приводу і говорив, що у господарств є певні запаси. Так, запаси є, але вони не безмежні, й вони вже закінчуються. А лишилося ж іще засіяти п’ятдесят відсотків соняшнику і п’ятдесят відсотків кукурудзи. Ось буквально сьогодні-завтра — пік робіт. Бензинів узагалі немає, з дизельним пальним періодично виникають якісь полегшення, багато хто вирішує це питання шляхом приватних заправок на АЗС. Розбіг цін — колосальний. Маленьким господарствам, може, навіть і простіше, бо їм іноді достатньо привезти в каністрах. Великим — складніше, бо обсяги потрібні значно більші, тому деінде вже починаються історії зі скороченням операцій з обробітку.

Нині є певні вагонні поставки палива з заходу. Сьогодні [10 травня] була інформація, що Польща допомагатиме.

Є ще одна проблема, що стосується пального, і це — важлива проблема. В Україні — дефіцит бензовозів, які відповідають стандартам, необхідним для руху країнами Євросоюзу. Авто повинне відповідати певним нормам, водій — мати всі допуски. Але, коли ми це подолаємо, тоді буде колосальний плюс — водії, які раніше возили пальне з села «Ікс» до села «Ігрек», їздитимуть у Варшаву чи Мілан, набуватимуть досвіду.

Однак це все у майбутньому. Наразі з паливом — дві головні проблеми: відсутність системних оптових поставок і недостатня кількість сертифікованих за правилами Євросоюзу бензовозів.

– Як бути з уже зібраним збіжжям?

– Статистика: на початок повномасштабної війни залишки зернових в Україні — двадцять мільйонів тонн. Для порівняння, Україна вирощує близько ста мільйонів тонн, а споживає для власних потреб близько сорока мільйонів тонн зернових на рік. Лишилося зараз фактично тридцять відсотків від того, що ми повинні були експортувати. Це багато, дуже багато.

І знову цифри: за десять днів травня експортовано двісті п’ятдесят тисяч тонн кукурудзи й п’ять тисяч тонн пшениці. За тридцять днів, може, буде вісімсот тисяч тонн. Тобто, якщо за місяць вийде вісімсот тисяч тонн, то скільки часу знадобиться, щоб експортувати всі залишки?

– Півтора року, грубо.

– От і відповідь, півтора року.

– Якими шляхами вивозиться зерно на експорт, якщо не морем?

– Трохи все ж таки через море вивозиться. Але переважно — залізницею, через Румунію, частково — на Балтійське море через Польщу, невеликі обсяги осідають в Угорщині, Словаччині та інших країнах.

– Що з тваринництвом зараз? І що буде?

– Найголовніша проблема, з якою аграрії ще зіткнуться, – генетика, племінна робота. Це буде складність номер один. Ми вже втратили кілька племінних господарств у зонах тимчасової окупації. Відсутність перспективи, рентабельності — відповідно, скорочення племінної справи.

Але загалом, якщо не говорити про генетику, то перспективи тваринництва — досить позитивні. Дороговартісні продукти, наприклад яловичина, – тут складніше, попит падає. Курятина, свинина — попит, як і раніше, доволі великий. У тому числі непогана рентабельність і по молоку.

– З яким настроєм ввійшли в інтенсивні польові роботи?

– Якщо говорити конкретно про «АгроВісту», то ми вже фактично перевалили за екватор цих робіт. До речі, вся Україна посіяла гороху менше, ніж торік, ми говорили про це на початку, а «АгроВіста» – більше. Кіровоградщина загалом посіяла сімдесят відсотків кукурудзи від плану і п’ятдесят відсотків — соняшнику. Тижнів два максимум роботи лишилося.

А настрій… Він наполовину формується новинами з фронту, наполовину — від зробленого на полях. Є трохи переживань з приводу логістики і як це все потім продавати. Загалом я оцінив би наш настрій як спокійний. Уже немає ейфорії чи надмірних ілюзій, натомість починаємо повертатися до реальності.

– Україні загрожує продовольча криза?

– Україні — точно ні. В Україні продовольчої кризи не буде. Це в разі, звісно ж, позитивних новин з фронту, бо інакше — прогнозувати не беруся. Продовольча криза може бути там, куди не доїде українське зерно.

Андрій Лисенко, CBN